Збірка: Картинна галерея
Конкурс: Екверлібріум
This is my letter to the world,
That never wrote to me...
Emily Dickinson
Світові чхати на мене.
А я,наче закохане дівчисько,
Пишу йому листи.
Видряпую нігтями
На аркушах цупкого паперового туману
Якусь вибагливу брехню -
Він все одно не читатиме.
Сьогодні я напишу йому,
Що руда,і що лапаті сніжинки,
Пірнаючи у моїх червонястих хвилях,
Перетворюються на ромашки.
А потім вітер-ворожбит
Втомлюється рахувати:люблю-не люблю.
Що ввечері мої губи вкриваються інеєм.
Що мій хороший,якому стало тісно
від мого нестямного крику,
Подався у море,
Щоб втопити свою неодмінну чорноокість
У сріблі хвиль
Замість болотяно-зелених моїх очей.
Що вчора скресла крига
На калюжі,що править мені за озеро,
Бо в її дитинно-весняному спокої
Я бачу небо.
А ще напишу,
Що у мене все буде добре,
Як би він не зловтішався.
А потім загорну в конверт зі снігу
Листа
І гроші - йому на марку.
Нехай би хоч раз
Відписав...