Збірка: Проза
ТРОЄ
(вечірній етюд)
Геть розплився, розсунувся у боки місяць. А був же яким тонесеньким, ніби тендітним пензликом виведений.
Все стереже його маленька найближча зіронька, мабуть, і не помічає, що він уже не такий окреслений і юний.
А хмари стоять - ні одного руху, мов заніміли перед чимось.
А он недалечко ще одна зірка видніє. Вона підійшла до місяця ще ближче від тієї спокійної ясної єдиноньки, але світить не так яскраво. Мабуть, сяєво її все у собі, обгорнуте якоюсь тугою.
І певно, глибокою...
Copyright ©2008 Tamara Hanenko