Ехо сучасності, Або як подолати кризу
Larry — 16/01/2009 - 18:12
Конкурс: Сатиричний аперитив
Десь колись в якійсь країні
Забувайську чи Мартіні
Глибочіла криза дика,
Кожен в неї пальцем тика.
Неврожайним став кокос,
Безвісно щез абрикос.
Плачуть мавпи, що банани
Знищили сніг і тумани.
А книгарня у лісочку
На амбарному замочку.
А комп'ютери звіряток
Всі згоріли наостаток.
А тягуча павутина
Насуває без упину.
І чим більше її рвати,
Гусне більше - що й сказати?
А всесвітня павутина?
Кризи зжерла трясовина.
Супермаркет банкрутує,
Звір нічого не купує.
Банкомати й ті зависли...
Що робити? Плач і кисни!
Лише кантор процвітає,
Долар хоч занепадає.
А до того ж ще щоночі
Там і сям слова пророчі.
Слово "криза" появилось,
В небі танком закрутилось.
Миготіло і блищало,
Страх на звірів напускало.
Ведмідь вибрався з барлоги,
Всіх поставивши на ноги.
"Віщий знак!" - кричить, буркоче,
А від сліз не бачать очі.
Всі біжать до Царя Лісу:
"Пошукай ти компромісу.
Поможи свому народу,
Не втрачай таку нагоду!
Монстр огидний атакує,
Рве і мече, і лютує.
Звати монстра дивно: криза,
Не вплива на нього й віза.
Найстрашніше - люд не знає,
Як той з морди виглядає".
Лев - Цар Лісу - як підскоче,
Заричить і затупоче,
Гривою трясе, нервує,
Слів від серця не шкодує.
Хто - в дупло, хто - в хащу дику,
Всяк ховається від рику.
"Я у світі найстрашніший,
Знає це і дідько лисий.
В порошок зітру я того,
Хто не терпить царства мого.
Хто наїхав – той відійде,
Бо кинжал у серце ввійде.
Й паралельно: криза це,
Вампір, диявол чи цеце.
Депутатів терміново!
Скажуть хай останнє слово!
І вночі хай засідають,
Ліс від монстра визволяють”.
День і ніч кипить нарада,
Згоди не дійде громада.
“Ну, лисичко, ти й махлюєш:
За двох зразу голосуєш”.
А руденька: “Ви у змові -
Правила в законі нові.
Голосуй за трьох, вар'яте,
Ще й приводь і батька, й мати”.
“Не дійдете, отже, згоди,
Ви – як помилка природи! -
Лев з-за дерева озвався,
Тишком-нишком він підкрався. -
Надурили, як барана,
Геть! Я маю свого плана.
Де ти, Соловей- розбійник,
Розбишака і затійник?
Мабуть, погучніше, свисну,
Сподіваюся, не трісну”.
“Що хотів ти, Царю Лісу?
Тайни привідкрий завісу.
Чи багато ти бажаєш,
Єврики в кишені маєш?”
“Увірвалися до царства,
Лісового господарства
Чи то привид, чи дівчина
Звати “криза” - ось новина.
Їй би голову відтяти,
Стерва ж бо – ні дать, ні взяти.
Чи повісити на гаку,
Чи застрілити в бараку.
Ти би кілера покликав,
Щоб він кризу десь заникав”.
“Вау, спинись, поменше крові!
Всі хай лишаться здорові!”
Лев похнюпився одразу:
“Не забуду ту образу.
В тебе що температура,
Раз тебе чіпає бздура?”
“Леве, менше тих емоцій,
Від яких заколе в боці!
І себе ти не шануєш,
Карму раз свою руйнуєш.
На дворі – свобода слова,
Істина хоча й не нова,
Змусь себе опанувати,
Згаряча щось не рубати.
Наламаєш дров до біса,
Згодом що – фінал, завіса?..
Кризу притягни до суду,
Там взуватимуть паскуду”.
“Щезни ти, тільки нервуєш,
Скиглиш ти і вередуєш. -
Лев потилицю почухав,
Горе табаком занюхав. -
Що робити? Треба слати
СМС, не зволікати.
Мудреців не запросити -
Що півцарства загубити”.
Вітер прилетів найперший,
Він, як пір'ячко, найлегший:
“Ураган, може, влаштую,
Сил для цього не шкодую.
Жодній кризі не встояти,
Їй пора боки нам'яти”.
Далі зазирнуло сонце,
Ще й постукало в віконце:
“Згодне кризі все нагріти,
І обсмажить, і спалити”.
“Трошки прошу зачекати,
Третю мудрість ще прийняти”-
Лев мобілку витягає,
Номер швидко набирає.
“Де мудрець? Уже в дорозі,
Що, замерз вже на морозі?”
Об'явився тут струмочок
Навпростець до Лева з кочок:
“Хоч у корок я потрапив,
Пам'ять аж ніяк не втратив.
Кризу варто затопити,
Як пригріє сонце, вбити”.
Тут навколо зарипіло,
Завертіло, заскрипіло.
“Все, звичайно, розумію,
На печі я тіло грію.
Моя хата, звісно, скраю,
Але чого ж я не знаю???”
“Бабко Йожко, ви проспали
Все, від чого всі тікали”.
Лев до Бабки розпинався,
Аж від суму затинався...
“Як зарадити я знаю,
Бога Лісу розпитаю”.
Всі прокинулися зранку,
Як звичайно, на світанку.
А навколо – спокій, тиша,
Що не прошмигне і миша.
Криза, отже, вгамувалась
І з лісочку вже забралась.
До хатинки Бабки Йожки
Оббивають всі порожки.
Торти, кульчики і ласти –
Яблуку нема де впасти.
Бабка Йожка тут на ганку
Промовляла наостанку:
“Я, повірте, ні до чого,
Це Бог Лісу – тільки й всього!”
Всі зажили враз у згоді
І у щасті на природі.
А читач, що в кризу втрапить,
Між рядками хай побачить,
Що робити, як робити,
Щоб на кризу ту забити.