Із життя фауни
Диво... — 10/01/2009 - 22:15
На дні бокалу залишились слова
І трохи солі, яку втратили ми
Дві половинки –
Мов два крила метелика
У вікнах палахкотіло світло зірки,
У якої вже немає імені
Ми мовчки казали „прощавай”,
Хоч ніколи не бачили одне одного
Усі ревнощі стали зайвими,
Як свіча у цілковитій темряві
Ми просто грались
Ми благали подовжити
Наше цинічне захоплення самим собою
Ми просто хотіли вірити,
Що північ прийде безболісно
Анестезії багато не буває,
Коли вмираємо ми,
Як метелик-одноденка
Кількість рецензій: 4
Середня оцінка: 9.75