Близько опівночі,в час для молитов ревних,
Що відганяють(напевно)спокуси і згуби,
У якомусь зустрілись саду - Мадам і Євнух.
Він зашарівся - вона закопилила губи.
Він,прикриваючись листям,щось довго кумекав.
Тихо підкрався,і,не придумавши ніц ще,
Вигукнув раптом: Мадам,ви читаєте Ніцше?
Краще б уже: Як пройти,е-е-е,у бібліотеку?
Втім,не важливо.Розумних Мадам не любила.
Її хвилювало розведення хатніх рептилій.
А Євнух тим часом подумав:яка ж вона мила!
(Тут варто згадати - Мадам була в доброму тілі)
Цікава деталь:у саду десь знайшлася валіза.
І Євнух - от йолоп! - надумав Мадам спакувати.
Вона ж завелика - уся у валізу не влізла...

І тут - яка прикрість - кальян хтось виносить із хати.