Кукінг – суто творчий процес. А все таки процес. Тому будьте готові, що рано чи пізно вам доведеться почитати ці поради, щоб приготувати суп ( з пакетику, звичайно),
котлети (так, так, заморожені) і якийсь коктейль (найближче відділення аптеки ;)

Ну до всього того ми перейдемо дещо пізніше, а поки сконцентруємось на десерті.

Біла мука. 300 грам. Досить? Ну тоді візьміть її. Обережно! Та не дихайте ви! Зараз розлетиться!!!
Фу, ви шо, в дитинстві мамі не допомагали? Та обережно ж, муку набирайте. Не руками! Ложкою! Стаканом! Пустим стаканом!!!

( Обережно накладаєте на обличчя муку. Обличчя після сну має колір паперу радянських зошитів – і теж у клітинку! Рівномірно, поволі, щоб гладенько, згідно з дихальною гімнастикою. Головне – не засипати мукою очі. Рот можна засипати – все одно балакати не дуже кортить, тим паче з кимсь! Обличчя набуває білого, майже природного кольору штучного снігу. Поки у дзеркало ліпше не дивитись!)

Треба там додати ще води. Спробуйте сконцентруватись і згадати, де у вас ванна. Вийшло? Підіть туди, увімкніть світло, перевірте, чи це ванна, і наберіть трохи води. Бажано не використовувати : долоні, сумочки, шкарпетки, крихкий посуд (картонний) і лійку. Наберіть стільки, скільки зможете унести слабою рукою. Слабою, бо зі сну ви ще не оговтались. Набрали? Донесіть посудину до іншої посудини і перелийте. Вийшло?
Супер! Навчіть, як це робити, а то у мене рідко виходить...

(Воду, значить, випиваєте. Бажано, щоб вона була холодна – ну, щоб пробрало. Якщо категорично не пробрало – виливаєте залишки води на себе. Обережно! Не змийте муку! Вже змили? Ну, я так не граю... Просто випийте залишок води, заспокойтесь, дихаєте повільно... але ж дихаєте!
Якщо після води ви не відчуваєте значного полегшення, чудового ефекту і піднесення почуттів, це ще один привід думати, що це була саме вода, а не вчорашній чай! ( ви могли переплутати ванну і кран з чимось!)

Так, потім... цукор? Скільки-то там столових ложок. Чи чайних? Чи кавових? Чи ложок?
Руками, любі, руками! Загребіть цукру так, щоб було видно дно цукорниці... Тримайте урочисто і піднесено, вам треба буде пережити з тим цукром так багато! Є? Взяли?..
Шо вам далі робити з тим щастям, я не уявляю!
Ви такі довірливі! Викиньте його, нащо так багато?!
Візьміть трошки, візьміть ніжно, не смійте розсипати на підлогу! А то потім будете довго їсти з підлоги і не встигнете доробити десерт!

(Але насправді, я надаю перевагу цукровій пудрі. Так, пудрі! Берете залишок пудри і розпиляєте по обличчю. Це компенсує втрату муки і надає більш солоденького вигляду.
Увага! Побочні ефекти! Якщо ви їдете в метро у час пік, то краще прикриватись газеткою, тому що дивні люди будуть дивно реагувати на вас. А нам же цього не треба? Ні, то поїхали далі...)

Насправді, рецепт добігає до кінця. Я не буду писати про дріжджі там, масло ( Аннушка вже якось розлила те масло, скажу я вам!), якісь там форми, випікання, головне не те!
Головне те, як ви подасте цей ваш кулінарний витвір! ( а ви його подасте, якщо вам хочеться порадувати усіх навколо, наприклад, телевізор)

Беремо вишні! Беремо, звідки? Якщо пригадати, що біля вас нема жодного дерева, то сказати, що без вишень все ж не обійтись!
Виходите на балкон... ні, виходите на кухню... гукаєте молодшого брата/сестру і просите збігати кудись за вишнями. Немає таких? Тоді не лінуйтеся і вирушайте на пошуки вишень. Не обмежуйтесь ареалом їх звичайного існування, тобто холодильником, спробуйте піти до магазину... Тіки не треба мені казати, що у відділі з туфлями немає вишень! Підіть пошукайте, воно ж того варте...

(Вишні є. Ото що з ними робити? Пропоную вичавити на губки. Після безсонної ночі над твором про навколишнє середовище з англійської вони є прекрасним прикладом поганого впливу атмосфери і недосипання на здоров'я! Так от... чавіть, чавіть, чавіть... Ну шо ви робите? Не їжте їх раніше строку! Не чавкайте, а чавіть! Витвір ще не зовсім готовий... Останній мазок – все! Ви готові. Ви поїдете на бал...)

Отакий от пиріжок вийшов. Смачний? Усі оцінили? Га?

Якщо ніхто в ліцеї і не помітив, що ви не спали три ночі підряд, у вас в очах ліжко і вам трохи хочеться впасти і спати – то ви чудовий кулінар! Може, варто перекваліфікуватись? ;)