"Історія одного життя..."
Olia — 3/01/2008 - 18:54
ВОНА
“…Я вся твоя… Мої слова, усі мої слова присвячені тобі. Навіщо ж тепер мені життя? Тобі воно належить. Прийми його, роби з ним все, що хочеш! Повітрям буду я, яке вдихаєш кожен раз. Тією каплею води, яка спасе тебе від спраги. Дозволь побути вітром, щоб заховатися в твоему серці. Послухай шепіт неба – це я кричу, а ти не чуєш. Зів’ялої фіалки цвіт ти більше не побачиш, загинула у ній моя душа. Мене ти більше не зустрінеш, живу тепер в твоєму сні. Мене, коли почнеш шукати, до себе в душу зазирни – я вся твоя… “
ВІН
“…Тебе шукать ніколи вже не буду я… Твої слова фальшиві, твої думки необережні, ти мариш і не знаєш, що насправді робиш. Твоє життя мені вже зовсім непотрібне. Повітря це отруєне тобою. Від спарги краще я помру, ніж буду пити воду ту. В моєму серці місця не знайдеш для себе, назавжди ти від нього загубила ключ. Фіалки цвіт мені ненависний.
Вночі кошмари бачу кожен раз, живеш там ти. Забудь мене. Любов? Роби з цим, що захочеш! Тебе шукать ніколи вже не буду я…”
ВОНА
“…Забути?.. Я забуду, та тільки після того, як піду з життя цього. А там? А там я стану ангелом твоїм. Твоє житя я буду берегти, та заважати я не смію. Мене ти більше не побачиш. Прощавай! І через мить я ангелом вже стану. Я вся твоя…”