Анатомія душі
юля — 26/12/2007 - 13:40
АНАТОМІЯ ДУШІ
Я підіймаюсь з ліжка, і таке відчуття, наче ніг нема, а голова важить не менше тонни. За вікном вже яскраво світить сонце, і віття абрикосів ледь чутно шурхотить своїми листочками, здавалось би відчиниш вікно і свіжий подих теплого повітря циркулюючи по кімнаті вдихне життя в на перший погляд сп’яніле тіло. Та цього не трапиться, бо повітря вже не тепле, а холодне – осіннє. Та й тіло не сп’яніле, воно просто без душі, а лише з холодним і суворим здоровим глуздом, та він не спроможний керувати всім, лише й уміє, що спрямовувати думки та сперечатися з душею.. Я встала, а вона залишилась лежати в ліжку – розбита і роздушена не в силах вимовити ані звуку, бо ще раніш втратила голос від постійних сварок зі здоровим глуздом. Та це вже не вперше, тому приймаю ліки – чекання. Хоч як гидко мені пити їх, хоч яку відразу вони не викликають, але потрібно. Бо інших, які б лікували потоптану душу не існує. І лікують жахливо: людей забуваєш, події забуваєш, а от біль, той лише приглушуєш, але запам’ятовуєш назавжди, та й повільно діють. І от я іду, одягаюсь снідаю, навіть фарбуюсь за звичкою, а душа все ще лежить, і так і не встане до певного часу і буде стікати слізьми. Так, саме слізьми. Сльози для душі є дуже важливими. сльозоносна система в будові душі відіграє одну з найголовніших ролей.. Бо, якщо ви не знали то кожна душа має будову. Вона ззовні складається з радості, суму, віри, надії, та посмішок, а всередині функціонують біль страждання, любов до світу, а по жилах течуть сльози. Це найважливіші внутрішні і зовнішні органи душі. Таке поєднання створює гармонію її функціонування. І не бажано її порушувати, бо порушаться і функції.
Якщо все добре, то вона посміхається і щось тихенько наспівує. Іще одна здатність душі. У кожної душі є голос і вона вільно може співати розмовляти та кричати.
Так от, а якщо нею нехтувати – починаються розлади, підвищується біль посилено б’ється напруженість , звужується любов і сльози застряють у горлі. А якщо нанести сильнішу травму, вона взагалі перестає жити: стікає слізьми, кричить, виходить на поверхню страждання – жахливе видовище. Вона вмирає. Але душа також має здатність до самовідродження ,та у найскладніших випадках може позбутись цієї здатності. Основною причиною смерті душі є нещасливе кохання – апендикс, що нагадує про себе в найнепотрібнішу мить. Хоч якщо подумати, то як тільки він починає про себе нагадувати, то будь яка мить одразу стає найнепотрібнішою. Воно лікується та видаляється часом, але має здатність відростати, бо є придатком дуже важливого внутрішнього органу – любові. Який не може бути видаленим.
Бувають також випадки народження душі з патологіями, тобто з дитинства якийсь орган вже не працює, або відсутній. Але таке буває рідко, частіше патології, або інвалідність душі виникає внаслідок дитячих, чи юнацьких травм і наслідком стає втрата надії, або віри, не врегульована діяльність сльозоносної системи та ін.
Я вже повернулась зі школи, а душа все, ще лежить. Бідненька, зовсім зневірилась. Та нічого не поробиш час дуже повільно діє. І неможливо вберегти її від ось таких захворювань, бо до них імунітет не виробляється. Та вона видужає обов’язково видужає. Вона у мене сильна.