Кінець казки
Консуело — 14/11/2008 - 09:06
Божевілля, крилом розриваючи сірі кордони,
поверталося в день, розфарбований завтрашнім снігом...
На дротАх електричних курсивом чорніли ворони.
А тим часом полЯ хтось міняв на чужі полігони,
під старе шардоне - упиваючись Едвардом Грігом.
Розбігались світанки, налякані вибухом Світу,
у криницях засохлих уже не купалися зорі.
На смітник викидали життя, наче миску розбиту.
А Земля потихеньку втрачала обжиту орбіту,
забуваючи тих, хто Любов збудував на Терорі.
Журавлями-дощами закресливши всі перельоти,
не зуміли почути, напоїли серця полинами...
Небеса навіжено ковтали отруйні кислоти...
Із Содомів нових не врятуються праведні Лоти,
бо Розп"ятий Ісус перестав перейматися НАМИ.