Тінь Торквемади
Консуело — 11/11/2008 - 12:47
Голодний погляд... Я "іду на ви".
ТягнУ хреста – через чужі пороги
кусаю лікті, плутаються ноги...
забула ніч мої перестороги –
повзу крізь сон колючої трави.
Тягар відплати – втомленій руці…
зриваю вічність зморено-зів’ялу,
тіла віддавши крукам на поталу...
розбавлять сльози гіркоту фіналу.
А Прометея – проклянуть жерці.
Облудна кров – виказує сліди,
фальшивий запах страху і спокути.
вчорашній світ – кайдАнами закутий...
хто не втече, тому уже НЕ БУТИ
хто не пішов – не вернеться сюди.
...Суддя і жертва – нерозлучні МИ.
патьоки часу – крізь діряве сито…
поклавши край жахливому візиту
кивнув мені Великий Інквізитор
і розчинився в пафосі пітьми.