Русалонька
Catya — 7/11/2008 - 18:25
Збірка: Затьмарення
Коли місяць у повні, лякають старі вітражі...
Гарячково і болісно рвуться усі зв'язки...
По ночах оживають забуті жорстокі казки,
Прорізаються в душу і ранять, як лезо в іржі.
Я нарешті з тобою.І кожен мій день - на межі.
Розплатилась за щастя сумнівне - навіки німа.
Ненависна подоба людська.Кроки - наче ножі.
Сподівання - даремні.Болить.А любові нема.
Не така,як усі.А кохала б сильніше від всіх.
Не принцеса,пробач,хоч насправді із їх числа.
Божевільна...Я навіть убити тебе не змогла...
Смерть чи вічність?Байдуже.Востаннє я чую твій сміх.
Стану піною п'яною - в морі невпинно-прозорім
Вже не видимі сльози-перлини коштовно-солоні.
Будь щасливий,як хочеш,дружину люби.І зорі.
Моє серце - тобі. На безкровній,аж синій долоні.