Останні дні мурашника
Ihor Zubrytskyi — 31/10/2008 - 21:57
Збірка: Оповідання
День 1
"Гусениця була великою. Смачною. Колонія їстиме довго..."
Мурахи спільними зусиллями тягли товсту гусеницю до входу в мурашник.
Через п’ятнадцять хвилин здобич звалилася в отвір. До неї зразу ж кинулися нові трудівники та почали її гризти і ділити на дрібні частинки. Попередні мурашки розбіглися в різні сторони на пошуки нової їжі.
Незабаром білої гусениці вже не було, її поділили на багато білих шматочків, які акуратно понесли вглиб мурашника на харч колонії.
День 2
„Поворот. Ще один поворот. Де ж мурашник?”
Мураха несла невеличкий кусок листочка. Вона відійшла надто далеко від мурашника і тепер не могла повернутися.
Хлопець ставив на її шляху гілку.
Коли вихід здавався таким близьким він переставляв патичок і мурашка знову наполегливо шукала вихід з цієї коричневої пастки.
"Де ж мурашник? "
Врешті хлопчаку набридла забава і він засипав мураху піском.
"Де ж мурашник?"
День 3
"У нас нова королева. Стару вбив великий-мохнатий. Мурашник сильно поруйновано. Багато роботи. Добре".
Пес у пошуках пригод гуляв ліском і випадково натрапив на мурашник. Коли він всівся біля нього, тоді мурашки, вдоволені такою великою жертвою, кинулися гуртом на здобич. Це зовсім не сподобалося псу. Він зірвався на ноги і почав метатися в різні боки. Якось так вийшло але попав лапами в мурашник. Пес, здичавілий від болю, почав рити ногами землю, королева залишилася без захисту і він, шаліючи далі, випадково задушив її лапою.
День 4
"Сьогодні всі дивилися на місяць. Він був дивний. За свого життя я такого ще не бачив. Чудо".
Місяць був трішки помаранчево-жовтого кольору, він час від часу набирав такого забарвлення. Чому?
Мурашки працювали і одночасно дивилися на місяць. Працювали вони навіть уночі. А навіщо? Щоб колонії жилося добре. А навіщо жити колонії? А навіщо узагалі жити? Мурашок це не цікавило, вони бачили дивний місяць і мали попереду ще багато роботи – ось що їх цікавило.
День 5
"Задіяли сили усієї колонії. Недалеко була знайдена їжа. Багато їжі"
Варене яйце впало малій дитині з рук і розбилося. Мати вирішила, що не треба його піднімати – брудне, також подумала, що це була погана ідея – годувати дитинку яйцем, тож вони незабаром забули про цю подію і поїхали далі.
Навколо яйця незабаром завирувала робота. Мурахи швидко відгризали невеликі кусочки і бігли до мурашника. Багатьох на шляху підстерігали різні небезпеки і не всі повернулися до рідного дому.
День 6
"Пройшов невеликий дощ".
Посеред калюжі валявся великий шматок м’яса. Він манив своїм запахом мурашок. Вони лізли до нього і топилися. Мурахи не кидалися бездумно у воду, просто хвилі часто захоплювали їх з берега, виносили таки до жаданого м’яса, але вже неживими.
Сумно було дивитися на цю картину: м’ясо повністю відгороджене від суші водою, до нього ніяк не можна дістатися – це було просто якесь прокляття.
Під вечір мурашки перестали лізти у воду і пішли на пошуки їжі де інде.
День 7
"Що ж це діється? Куди бігти? Куди?"
Цілу ніч ішов дощ.
Гірка на якій був мурашник повільно але невпинно затоплювалася.
Врешті вихід з мурашника опинився під водою і вона ввірвалася в його коридори.
Мурашки металися в різні боки і не могли знайти рятунку.
Вода заливала усе.
Дощ лив цілий день.
Вночі настала тиша...
***
День 1
Мурашник поруйнований, верх його розмитий, вихід завалений.
Але з невеличких бічних переходів стали вилазити поодинокі мурашки.
Личинник був розмитий, але не всі личинки віднесло водою, деякі лежали в болоті недалеко.
"Яка руйнація! Багато роботи. Добре!"