Стільки перешкод стоїть між людиною і її спокійним життям, що інколи здається, вони ніколи не зустрінуться. Жоден не відчує запаху цілковитої волі, передусім, від власної влади і диктатури, адже майже ніхто не вірить у їхнє існування. Владне Я ніколи не визнає своєї влади, переводячи стрілки на інших людей чи обставини.

Коли ж вириваєшся з-під власного контролю, перше, що зустрічаєш, це самотність. Але вона не лякає, адже повертається дитинство. Знову бачиш світ очима маляти, все нове, невідоме, непізнане. Так я розумію почати життя спочатку, народитися заново.

Дивно, але звільнившись від власних умовностей і забобонів, ми тільки підсилюємо власну владу над собою. Правда, вона вже не диктаторська, не продиктована системою, яку й самі створили. Це найнебезпечніша влада – влада серця, інтуїції.

Коли серце спалює душу у власних емоціях, дуже важливо згадати про любов до себе і наказати йому зупинитися. І, якщо не спрацює правило «серцю не накажеш», ти дійсно навчився керувати власним життям. Це не означає, що ти став холодним і непробивним, просто зберіг свою душу для більш достойного і потрібного. Воно прийде, таке ж як і ти, самотнє в цьому світі, але щасливе, бо живе.