Надто чесна, щоб вижити
Консуело — 22/10/2008 - 11:31
Збірка: Майже вільне божевілля
Дезинфікуючи рани байдужістю слів
ти рятуєш себе від могильної ями.
У просторих салонах
приймаєш послів
від чужих мармурово-холодних світів.
Затуляєш невміло задавнені плями.
В коридорах - лиш тіні забутих примар...
Тут немає нікого, щоб вимкнути тишу.
Твоїх спогадів -
ніжно-безжальний удар..
Знов до сонця злітає-згорає Ікар
Залишаючи землю здивовано-іншу.
Викидаєш на вітер молитву і злість.
Так непросто програти в останньому герці.
За обіднім столом
щось поквапливо їсть
Смерть - як завжди, непроханий гість
що не знає продажних законів комерції.
Обійшлись без наркозу - стисканням лещат,
вирізали шматки непокірного тіла.
Вимив руки хірург -
ще не зовсім Пілат,
Перевтомлений смородом масових страт
Надто пізно згадавши: ти жити хотіла.