Примара життя
Консуело — 3/10/2008 - 12:21
Збірка: Майже вільне божевілля
Тихо.
мовчання мене не лякає.
вже давно.
небо змовницьки підморгує.
я не сама.
можливо.
крокую у завтра.
шию свій саван.
він згодиться,
коли
настане
слушна мить.
суїцидальні спогади.
непочуті сповіді.
Хто я?
Шепоче ніч
про далекі світи,
про вічну любов,
незустріту
непрочитану
як історія іншого життя.
інших людей
кращих
сильніших
за мене
і за більшість тих,
хто поруч.
прокидається зранку,
поспішає
на роботу
кожного дня.
бігає по магазинах
на вихідних.
і зрідка
дуже нечасто
помічає
що дерева
й досі зелені
хоча вже осінь.
і згадує, що колись
тисячі років назад
до нашої ери
було собі Життя
і воно, до речі,
навіть не було
чужим,
уявляєте?...