Збірка: 1+1=1
Як Океан – пекельний подих сну,
Немов байдужі хвилі чорних дум!
Відчужених шляхів за гранню див...
Де не підвладні Марс вже і Нептун.
Биття сердець – нерівно і не в такт.
Твій унісон – розбитий ідеал!
Ритмічний рух, пульсація твоя,
Віддалення й наближення дзеркал...
Питання мук, питання для ходи
Людини – на Олімп, людини – в пил...
Нащо питати взагалі?
Ніщо питати в течії і брил?
Незнамо де, в перетині світів,
Загублені, мов порох давніх вір,
Не знати і не відати куди
Несе нас фатум, рок, сліпий пророчий зір!
І нащо двом серця забитись в унісон?
І нащо ритм життя, немов у звіті книг?
Ілюзія – мара, гармонія – це рух!
Це революцій дух і переломність криг!
Не хочу розуміть! Молю тебе, КОГО?!
Не хочу осягнуть і знати розклад сліз!
Схопити долю в сні, закути у цепи...
А в тиші незнання знайти Чумацький Віз...
Я хочу все життя: шукати, щоб шукать!
Крізь нетрі синіх птиць і попел переходів,
Вдихати суму жар і розпашілий сніг...
Йти на червоний світ там, де немає ходу..!