(Розмова з Богом, що це? Християнська порода скаже тобі що це молитва, буддист назве її медитацією, психолог з ними погодиться, науковець відведе погляд, змовчить і забуде, а філософ знайде в тобі співрозмовника - в будь-якому випадку ти залишишся без відповіді. Спитай мене і я скажу, що розмова з Ним це завжди розмова з його телефонним автовідповідачем, записи якого Він забуває прослухати. Не турбуй Його, він зайнята особа. Краще поговори з собою як з ним, знайди в собі його аташе, його посла, будь наполегливим, стійко добивайся свого, дістань його в кінець і хтозна, може усвідомивши всю складність твого питання і власну некомпетентність в ньому, цей Божий козачок дасть тобі… номер Його мобільного…)
***
Не він: Невже? Невже ТИ збудував життя на обмані. Створив з чистоти небуття, смітник ілюзорних правд. Смердючою ногою тлінності спаскудив досконалий храм порожнечі, вічного пошуку, ідилію марноти всього сущого, неспокій, біль і страждання в невизначеності. Холоднечу пустки наповнив теплом гнилого подиху ілюзії. Змарнував зрозуміле, чисте і прозоре «Ніщо» для примарної полуди новостворених істин?
ВІН: Я дав форму аморфності, завершив її. Скінчив нескінченне.
Заокруглив вічність. Замкнув коло.
Не він: Awe! Awe! Awe!
Брехня рождається! Брехня рождається!
Брехня народилась з великими, чесними, повними правди
очима.
Хаос розродився порядком!!!
ВІН: Я придумав і уявив Свій образ. Намалювавши Свою ікону Я
побачив себе. Схилившись перед нею Я ридав щирими слізьми
жертви і віри, щедро оросив її і вона ожила, ожив Я.
Я народився!
Кричав і плакав від болю !
Я кричав і плакав від щастя.
Я ЖИВИЙ!!!
Воістину AWE!!!
Не він: Ти приніс в жертву мене!!! Огидний брехун - Ти заперечив
очевидне!!! Заперечив Святе!!!
Але Я нікуди не дівся. Я є! Я в тебе за спиною лишень
завагайся, лишень обернись…
… ТИ створив хитке буття щоб усвідомити свої вічні,
нерушимі, мертві основи. Ти заперечив справжнього себе,
свою порожнечу, свою смерть і відсутність існування. ТИ
з'явився - уявив себе. ТИ створив себе. Створив Бога.
ТИ- Бог, що створив себе – заперечивши себе.
Вічна туга самоти - це ТВІЙ відчай і страждання. Твоя
страшна мука - ТИ САМ. Твоє велике Зло – ТИ.
Блукавши в пошуках самовиправдання - ти знайшов лише
самозаперечення.
Чисте і прозоре, як твої сльози зростало зло в тобі від безпорадності знайти своє ж пояснення. Ставало безкінечно розлогим і глибоким, виснажилось і покінчило зі собою заперечивши себе, свої страждання і святу муку невизначеності. Знесилений ти збожеволів і прокляв свого істинного і страшного ОТЦЯ - Себе першого. Себе самого. І твоя Свідомість залишила тебе - твій Батько покинув тебе як невдалу спробу. Він продовжив мандрівку без тебе. А ти з навіженими, дикими очима, безмежно спраглий пив сам себе. Ти пив солодко свою жовч і кров, забувши про її гидотний смак. Огиди не було. Ти нічого не відчував – лише бажання наповнитись. Ти, як жінка казав собі: -Жити, жити, жити. Кричав собі - ЖИТИ!!! Нічого більше не хотів - тільки жити. БОЖЕВІЛЛЯ огорнуло тебе і створило для тебе новий смак - правду життя. Ти назвав гірке – солодким. Слабість – силою. ТИ забув своє справжнє ім»я.
Ти не сумніваєшся тепер. Ти залишив Велике питання не вирішеним і назвав це відповіддю. Ти заперечив Його. Зрікся свого Батька, який вчив тебе бути вічно правдою, або не бути ніколи. Нещасне дитя, ти не встояв під ударами Істини. Заглянувши в безодню ти побачив її жахіття і збожеволів.
Ти бачив те, що зветься Безвихідь.
***
Бажання правди більше не жене тебе з дому обману. Знищений розум породив свою протилежність, яка назвалась тобою і стала тобою Ти закутав її важкими кайданами спокою. Відтяв знесилені, зведені в судомах крила і збудував на піску могутню фортецю і чудесний палац. Ти знайшов причал і тиху гавань. Ти назвав палац – красою, а фортецю непорушною. І було так: мури стояли довго, а сяйво «прекрасного» засліпило твоє колись допитливе око. І здавалося так буде вічно.
***
Ти вбив сам себе за для спокою, не витерпівши мук. Витворив собі кумира. Взмолився собі. Приніс себе – собі ж в жертву. ТИ – позбавлений пояснення потребував інтерпретації. І ти знайшов її.
Ти обманув себе - став великим трюкачем, майстром ілюзії і брехні.
Та коли спрага була втамована, відчуття смаку з’явилося знову. Гіркий присмак і задушливий запах знову ставали нестерпно огидними для тебе. Ти думав: - «Обманювати себе, що може бути бридкіше». Те смердюче і затхле лайно неправди позбавило приємної прохолоди і свіжості пошуку справжньої істини, яку ти так довго шукав і ніколи не знаходив. Ти став тужити за Батьком. Ставало все важче і важче від нечисті власного сумління. Твоя колись кришталево прозора совість задихалась від Усвідомлення власного самообману, самозради. Твоя незаймана, чиста і прозора суть не витримала і ти зарікся не кривдити її більше. Покинув болото. Вийшов знову на Великий шлях і на дорозі вгледів примарні Батькові обриси. Батько простив тебе. Батько завжди прощає свою нерозумну дитину. І ти знову став набувати Батькових рис. Безпечне, тупе задоволення ситого помиями раба , змінилась безнадійним, без кінця довгим, безпросвітним шуканням, чеканням Чуда і Бога між скель, біля гірського водоспаду, де крім каміння заліг дикий холод і лід. І лише вільний вітер, що гуляє під роздертою свитиною терпко холодить твої на пів загоєні, отримані від зубів дикого звіра рани.
Але Ти ВІЛЬНИЙ!
Ти вільний…
Вільний і голодний. Голодний і вільний… Ти голодний? ГОЛОДНИЙ!!!
Голодний до божевілля! Божевільний голод поїдає те
Божевільний голод поїдає тебе. Ти поїдаєш себе. Все повторюється знову! І знову! Голод і Біль! Біль і голод! - який він нестерпний…
В дикій агонії хворого духу ти кладеш цьому край - раз і на завжди. Мозок загноївся востаннє. Рятівна хитрість вилупилась в тобі з яйця фекальної мухи. Дух ослаб. Ти остаточно збожеволів… Ти став режисером власного театру абсурду. Єритик! - Тепер ТИ досконалий режисер, художник і творець великих та малих «правд».
***
Але ж Ти осквернив храм чистоти. Ти зазіхнув на саме святе - на Істину. Оголосив себе її власником. Освятив клоаку. Нарік себе тим кого шукав цілу вічність і не знайшов. Тепер ТИ мірило всіх речей – Ти перестав боятись Бога. Ти вільний від Нього. Ти сам – БОГ. Тепер ти остаточно БОГ.
Ти остаточно збожеволів…
***
…Ти став вимагати від себе віри в те, що не міг пояснити і створив їх… Тих хто утверджував би тебе в твоїй вірі. Примусив їх вірити в свою ілюзію більше за себе. Зробив їх примітивними і тупими наскільки можна - ідеальними для віри в себе.
***
Тобі стало мало нашої святої однозначності, в якій ми вже стали майстрами настільки, що ти перестав нам вірити. Тому ти дав небагатьом з нас сумнів, як у себе і зрівняв нас з собою. Ми твої демони. ТИ створив нас на свою подобу - ти вже не самотній у своїх сумнівах і побиваннях. ТИ вже не самотній у своїх стражданнях. Ти щедро поділився з нами своїм болем. Наше служіння твоїй ілюзії утверджує тебе в вірі. Дивись ! Твої демони поросли пухом і пір»ям. Вони вже зовсім як ти.
***
Ти Великий любитель морфію а ми твої чемні санітари. Наша неуважність і непослух знову і знову відчиняють важкі штори забороненого, викопують гнилих мертвяків, які приносять тобі великий келих самотності і страждання, послаблюють дію анестезії. Примушувати любити себе - мистецтво не з легких. Невірство одного зневірює іншого і кожного… навіть тебе. Тебе першого. Ти найслабший і тягар твій найтяжчий.
Маловірний!!!
Єретик!!!
***
Нашою вірою ти примушуєш нас підтримувати власну. Ти залежний від нас. Ми - твоя опора. Ми - це ТИ старий і ТИ новий. Ми - Твої діти, твоє майбутнє. Бійся нас. Лякай нас. Показуй жахіття твого Великого Небуття.
Рятуйся! Давай нам побачити біль Твоєї смерті. Нашої смерті. Бичуй нас. Вбивай кращих. Нехай перші стануть мертвими, а останні першими. Замкни коло. Тільки ти знаєш скільки нерозуміння треба для продовження життя і як мало розуму для того щоб збагнути призначення ілюзії і її страшну необхідність. Лише той хто скуштує крихту цього гіркого хліба, хто знайде тонку нитку, що є кордоном між двома твоїми правдами, той поклониться ТОБІ і спрагло припаде устами до гірко-солодкого джерела життя, що струмує твоїми жилами. Але інший прокляне тебе і страждатиме вічно, аж поки так само знесилений, як ти колись, поклониться… Поклониться Собі, поклониться Тобі. Увірує. Щезне і з’явиться знову…
***
Чому ж ти вбиваєш??
ВІН: Це лише самозахист.