Осінній сюрприз від Сюрприза
ninelka — 2/12/2007 - 18:10
Конкурс: Чому листя жовтіє?
Це було за незапам'ятних часів, коли панувала гармонія, "Грінпіс" не воював з тими, хто організовував екологічні катастрофи, і коли навіть дикі звірі жили у злагоді. Тоді у великому лісі оселилася незвичайна сім'я: мати Природа, батько Час і їхнє малятко Сюрприз. Татусик був зовні суворим,але надзвичайно добрим в гдибині душі. Всі із розумінням ставилися до того, що він займався справами, важливіших за які в світі не існувало. Його постійно не бувало вдома (відповідати одночасно за минуле, теперішнє і майбутнє - це вам не жарт!), а його улюбленим висловом був: "На все свій час". Зате мамця кого тільки не збирала в своїй гостинній хатинці. Сюрприз звик до того, що в них днювали і ночували чи не всі звірята з лісу. Завжди було гамірно і весело.
Сюрприза називали незвичайною дитиною, і він став лісовим улюбленцем. Його тіло нагадувало за забарвленням хамелеона, переливаючись зелено-жовто-червоними кольорами. Голос Сюрприза дзенькотів так, що будь-хто орієнтувався, де дитина знаходиться. А про те, що Сюрприз був готовий завжди надати лісовим мешканцям допомогу, нема й що говорити. Павучки-лісовички сплели для Сюрприза дуже тонкі, проте міцні черевички, пересуватися в яких було казково приємно і зручно. Лисичка подарувала оксамитову курточку яскраво-рудого кольору і такі самі штанці. Коли Сюрприз ішов лісом, навколо нього літали метелики, утворюючи в повітрі найрізноманітніші фігури.
У незвичайного малюка мало з'явитися незвичайне захоплення. Все сталося, як завжди, раптово. Одного разу до Сюрприза завітала сумна-сумнюща тварина. Він не знав, чим розвіяти її настрій, але зрештою взяв до рук фарби і розмалював її тіло на смуги. Навколишні почали захоплюватися новим вдалим забарвленням тварини. Так з'явилася зебра, яка, до речі, найбільше тішилася своєму новому вигляду.
Побачивши, як вдало йому виходить малювати й водночас всіх звеселяти, Сюрприз робив те, що б ми зараз назвали портретами на замовлення. Зображав на полотнах всіх, починаючи від найменшої мурахи і закінчуючи довжелезною жирафою. Щоправда, "портретувати" когось більшого було незручно: треба було або відходити подалі, щоб оцінити на повен ріст, або шукати інші шляхи. Так, аби подарувати портрет слону, довелося забиратися на його хобот. Зате там можна було зручно розкласти фарби і пензлики.
Одного разу Сюрприз замислився: а що, якщо розмалювати в інший колір дерева? Ні, йому звичайно подобався зелений, але нехай і з відтінками все зелене виглядало одноманітно, нудно. Всі почали відмовляти його від заміру, як могли. Матуся запевняла, що сама обрала зелений колір для дерев, адже він найкращий, найгарніший. Коник-стрибунець переконував, що зелений "одяг" не шкодив, а тільки допомагав у житті. Кожна травинка схилялася у пошані перед Сюрпризом і доводила безглуздість ідеї як такої.
Але, як відомо, хтось мусить виявитися першовідкривачем і зробити крок вперед не завдяки обставинам, а всупереч їм. Коли пристрасті втихомирилися, а лісові мешканці погодилися на тому, що дитина на те й дитина, щоб пустувати, Сюрприз вирішив: найкраще перефарбувати дерева в такі кольори, які має його тіло, тобто додати жовтий і червоний.
.
Не все було так просто. Найперше засперечалася консервативна ялинка, мовляв, не треба її рухати: її і так все влаштовує. Що ж, довелося їй дати спокій. Натомість решта охоче погодилися експериментувати. Сюрприз на те і був Сюрпризом, що з ним пов'язували несподіванки. Не встиг він замалювати перший лист на обраному дереві жовтим, як на його очах інше листя на тому дереві пожовтіло саме. Сюрприз "пожовтів" все, на що вистачило жовтої фарби, а пізніше взявся до червоної.
Мало того, що такі зміни припали всім до душі, кожне дерево стало вихвалятися перед іншим, і розпочався неофіційно оголошений, хоча досить престижний конкурс краси (так би ми назвали це сьогодні).
І такому "невтомнику", як Сюрприз, довнелося стикнутися з ускладненнями. На його фарби накладала свої білосніжні заздрісна зима, яка не терпіла, щоб її хтось затьмарював. Коли вступали у свої права весна і літо, вони ненав'язливо, але наполегливо просили тимчасово не рухати дерева, зважаючи на те, що улюблений колір літа з весною зелений. От і сталося так, що найбільше Сюрприз здружився з поступливою осінню, яка легко погоджувалася на всі його невинні витівки.
...Минули часи. Ви спитаєте, куди поділися мати Природа, батько Час і їхнє дитя Сюрприз... За їхні заслуги боги подарували їм безсмертя. І тепер, коли настає осінь, батько нагадує Сюрпризу: "На все свій час". І Сюрприз торкається кожного дерева чи то жовтим, чи то червоним пензликом. А мати Природа ретельно перевіряє зроблене, час від часу роблячи кольори насиченішими. ...І якщо ви прислухаєтеся до шарудіння опалого листя під ногами, воно розповість вам цю надзвичайну історію. І коли-не-коли можна у лісі почути дзвінькуватий сміх. То завжди юний Сюрприз тішиться такому барвистому життю.
Нінелька
ninelka_2000@mail.ru