Важку ходу не сповнених амбіцій, зміцнілий дух у зломленому тілі переносить
Безцільність існування на плечах примирення з собою тримає злий сарказм
Уся проклята гіркота непереборних змін наривом не пробитим на свідомості взійшла
І псом прикованим до ланцюга гарчить і матір’ю над мертвим сином жалібно голосить
Колишній блиск в очах безслідно зчах!!!
Душі розчавленої болем спазм – сарказм!!!
Крізь зболену гримасу стражданням викривлену, незграбно посмішки пробився знак
Конвульсіями, що тіло смертю вражене пронизують востаннє, слова лунають гострі
Дотепність недоречна в час страшного дня солодким запахом мерця сповняє простір
І будить духу відчайдушні спроби із мертвих воскресити колишнього всього безкровний прах
Останній блиск в очах безслідно зчах!!!
Душі розчавленої болем спазм – сарказм!!!
Зніміла плоть виблискує липучим потом невдалих спроб присилити себе до руху
До хрусту стиснувши крихкі зчорнілі зуби здіймає ще раз голову, встає в епічну позу
Віддавши честь в черговий раз безликій публіці, всесильний дух розтопче слабкість мозку
Над тілом зтлілим тризну справить і його поглине, як офіру в день свого тріумфу
Остання перемога, що можлива над собою, своє страждання невичерпне переживши
Над фатумом здобути перемогу із ворога заклятого союзника зробивши свого
Змінивши світ титаном стати нездоланним - приреченим на вічну муку напівбогом
І радісно прийняти гіркоту своєї участі, все зло прокляте на добро перетворивши
Життя заради