Темрява знає
Консуело — 9/09/2008 - 13:23
Бувають такі ночі, коли краще (і - ГОЛОВНЕ - безпечніше) взагалі не спати. Вони бувають восени, рідше - навесні, майже ніколи - взимку, але дуже часто - розімлілим від меланхолоії, вбивчо спекотним літом, коли мозок закипає в голові і втрачає контроль над тілом, а замість думок залишається одна незрозуміла каша. Ночі тоді не приносять жаданої прохолоди, лише вогку млість і дикі, напівбожевільні марення. Підсвідоме, глибоко закопане на задвірках памяті, вилазить на волю і починає диктувати вам свої умови.
А найголовніше - в такі ночі оживає Темрява. Ті сірувато-димчасті, пронизані рекламними вогнями, ті гротескно-прозорі міські сутінки, які безповоротно утратили прадавній містичний присмак, - вони зненацька кудись зникають і поступаються місцем справжній, однозначно загрозливій і непривітній Темряві, яка не знати де й ховалася досі: чи то в глибоких затхлих колодязях (з яких насправді зовсім не видно зірок), чи то у гущавині недорубаних остаточно столітніх дібров, а, може, ще десь, хтозна...
Якщо не спати такої ночі, є маленький шанс врятуватися ваід Неї. Це далеко не факт, але шанс все-таки є. Адже Темрява тільки й чекає, коли ви заплющите очі і поринете у розмиті, тривожно-заколисуючі сни-видіння-марення, впускаючи її потихеньку у свій світ. Мить - і Вона вже пульсує вашими венами, дихає вашими грудьми і тікати, виявляється, вже нікуди. Та й потреби немає. Бо вас вже немає також.
Будьте певні, Темрява знає, як до вас добратися. Найстрашніші кошмари, найбридкіші гріхи, найгіркіші сльози, вилиті у подушку - все це добре відомо Темряві. Вона знає про вас усе, і навіть більше. І рано чи пізно все це лайно буде використано проти вас, як кажуть копи у голлівудських кіношках. Темрява ніколи не зупиниться, вона любить гратися в піжмурки і майже ніколи не програє. Вона висмоктує енергію з ваших снів і живиться страхом перед опівнічними примарами. Темрява населяє вашу кімнату кровожерливими страховищами, привидами померлих друзів або ненароджених вами дітей. Їй не важить, хто ви, скільки маєте років, чи вірите ви у Неї. Головне, що Вона в себе вірить.
Якщо однієї немилосердно-задушливої ночі ви впустите темряву у себе, то вже ніколи Її не позбудетеся. Вона - вічно нездоланна і безжальна. Навіть не сумнівайтеся, Вона завжди поруч із вами. Вночі Вона тільки більш відверта, жива і дихає вам у обличчя. А вдень - Темрява, коли хочете знати, живе зовсім не в колодязях, чи у норі під кущем. Вона ховається в очах тих, хто вже познайомився з її пристрасними обіймами. Варто лише пильно придивитися - і ви неодмінно помітите її присутність у погляді друга, чи просто перехожого, чи когось рідного і найближчого...
Є лише єдина річ, якої Вона боїться. Єдина річ, яка може завдати болю і навіть - МОЖЛИВО - здолати Темряву, це...
Світло. НЕ СПІТЬ і дочекайтеся світанку. Зустрівшись віч-на-віч з новим днем, ви відчуєте як Темрява відступає від вас, відмовляється від свого підступного задуму, розчарована і озлоблена, адже вона не звикла терпіти поразку. Спробуйте здолати Темряву. Насолоджуйтесь сонячним світлом і чекайте наступної ночі, наступної зустрічі з Нею. А вона неодмінно настане, бо - ви вже знаєте - Темрява ніколи не відступає...