Скажи (чергова банальність про те ж саме)
Консуело — 9/09/2008 - 09:38
Ти скажи мені, коханий, де шукати наше щастя,
де воно від нас поділось,
у які пішло країни?
Чи втопилось в синім морі, в темнім лісі
залукало?
чи під мостом десь ночує і даремно нас чекає?
Ти пробач мені, коханий, давні болі і образи -
хочу я з тобою бути,
але мушу бути чесна.
Дорогий дарунок долі ми розтринькали
бездумно
у постелях незнайомців,
в холоді чужих обіймів.
Розійшлися ми, коханий, на життєвих перехрестях,
заблукали в лабіринті
помилок своїх безглуздих.
І тепер не знаєм, милий, як до виходу дістатись,
як пробачити й забути,
як почати все спочатку.
ВІдшукай мене, коханий, серед тисячі галактик
і дозволь мені до тебе
повернутись хоч на хвилю.
Знаю я, що ти не віриш у банальні другі шанси,
та лише любов єдина - сенс усього існування,
що дає наснагу жити,
і надію в порожнечі.