Жінки й квіти
arzt — 25/07/2008 - 11:44
Коли я побачив цю в минулому поганульку через тридцять років після нашої останньої зустрічі, я був просто вражений...
Квіти бувають різні. Бувають квіти ранні. Часом непоказні на вигляд, на тлі ще голої землі або торішньої пожухлої рослинності вони радують нас уже тим, що вони просто є. Минає кілька тижнів, земна вісь іще більше нахиляється в потрібний бік, і цунамі розкішних літніх квітів змітає всі спогади про ті, перші... Настає час, планеті пора підставити сонячним променям уже південну півкулю, а до нас приходить осінь. Куди поділася колишня краса літніх клумб?! Здавалося б, уже ніщо не потішить око, все в минулому, попереду — лише морок і холод... Аж ні! Серед зів'ялих решток минулої розкоші, ігноруючи ранкові заморозки та скупість сонця, чародійно розквітає до того зовсім непримітний кущик! Ах, чому він не розцвів раніше?! На що він сподівається зараз, коли через день-другий ударять морози?! Чи не помилилася природа, створивши це диво? Ніхто не знає, скільки ще тепла нам відпущено й коли все сховається під білим покривалом... Часом здається, що саме ця чарівна квіточка подовжує осінь і стримує непереборний натиск зими...