Вир страхів
Лукреція Крон — 20/06/2008 - 22:35
І не питай - нема закінчень
У реченнях твоїх думок
Тепер з тобою стало звично
Не звичніше - до прірви крок
Тепер з тобою стало тепло
О, моторошний вир страхів!
І ніби десь над нами пекло
Під нами ж - тільки кілька слів.
Вони написані на скелях
На хвилях чорних рік-морів
Вони вже бісяться на стелях
Під маревом вечірніх снів
І підкрадаються повільно
До жалісно-холодних душ
До серця, що тепер вже спільне
До рук, що стиснуті чимдуж...
Кількість рецензій: 2
Середня оцінка: 9.50