Конкурс: Музика серця
Ніч, тихі повіти,
Закриваєш помалу ти свої віти,
Берези довкола схилились додолу,
Вертається хлопець з війни додому.
Не бачить нічого, тільки мати,
Кличе батька, не може сказати …
Він іде спокійно, наче до бою,
Але скільки в його серці болю…
Розбите обличчя, понівечені руки,
Від страшної фашистсько-москальської суки.
Війна закінчилась, вони програли,
Перемогу у людей з-під носа украли.
Кожен день, наче останній,
У бій іти став він крайній,
Тремтіли руки, боліли ноги,
Але вставай: ”вороги”…
Усі загинули, лишився він один -
України рідної син,
Не вернувся, стекла також кров біля скрон,
Потирала сльози, і закінчився в матері сон …