І коли все пройшло...
Черезова Варвара — 16/06/2008 - 08:57
І коли все пройшло, і немає не менше, ні більше,
І похмілля щоранку нагадує: досі жива,
Поцілунки сухі, як серпнева пожовкла трава,
Сіра фальш опадає, мов пил на малюнки і вірші –
Геть іду... У схвильовану сутінь магічної ночі,
Розмовляти із місяцем (мудрим нічним казкарем),
Що на струнах осінніх палке затискає баре
І сріблястим промінням стурбоване серце лоскоче.
Кількість рецензій: 1
Середня оцінка: 10.00