У небі роздавили крашанку...
Ostap_Koza — 4/12/2021 - 02:07
У небі роздавили крашанку
і гине на хресті єврей.
Душа, від тіла одірвавшись,
пішла к порогу до дверей.
Стояв я посеред кімнати
розгублено, ні в тих, ні в сих.
Я міг би сльози проливати,
гіркий вдавати міг би сміх,
але дивився їй у спину,
очей не змога відвести,
і в пам’яті, мов у комині,
палив коханої листи.
А я усе кричав: ‘Не йди!’,
а я молився: ‘Повернися!’
незчутно посеред біди,
й не міг на тебе надивиться...
Вона до вулиці зійшла,
де пізні їхали трамваї
і хмара лапами гребла
на хмарочосів вертикалі.
Мовчали всі, ніхто не йшов,
у вікна деякі гляділи,
хтось тіло їв і божу кров,
і споглядав господнє діло.
Вона пройшла, за рогом зникла,
немов ніколи й не була,
мене - як паперову квітку
серед камінного села..