Не бачу
Марко Пазиняк — 2/03/2015 - 01:11
Освітлення не певне і не впевнене,
І як же побачити всю твою суть?
Коли зображення це перевернуте,
А звуки чужими словами трясуть...
Плювати хотів я на гардероб,
І скільки ти знаєш абеток.
Коли твою душу візьме озноб,
І як проживеш без таблеток.
Шліфова часом напевно сім'я,
Проблем же удосталь, не позичати.
А я покладаюсь лише на ім'я,
Про решту не варто мені іще знати.
Отак неглибоко, отак навмання,
Оцінюю вроду та вдачу.
Так ніби читаю з чужого життя,
А правди ніскільки не бачу.