На барикадах помирають квіти,
Життя повільно витікає з них.
Сльозами квіти ці не напоїти.
Лишається молитися за них.
Пливе труна Майданом наче морем
За нею друга, третя – цілий рій.
Майдан вирує, стогне і гомонить,
Колише труни як дітей своїх.
Гойда-гойда, ріднесенький
Колишу тя легесенько.
Прийде смерть із рушницею
Зробить тебе жар-птицею
Полетиш високо ти
З Небесною сотнею
Тобі шелест тишини –
Мені почуття вини
25.02.2014