Будиночок із гральних карт
Варвара Серафим — 13/05/2008 - 18:32
Я будувала будиночок із гральних карт. Чотири місяці вправлялася у роботі будівельника. Купила щонайдорожчі і щонайбільше карт всіляких різних. Рожевих, фіолетових, синеньких, яскравих, сірих непомітних.
Будувала будиночок. Спочатку зробила йому міцну платформу, бетонний підмурівок. Бетонні плити із радості, екстравагантності, чарівності, тепла, жартів і довіри. Будувала і будувала. поверх за поверхом. воно все блистіло, тішило око, було причиною моєї гордості і об'єктом постійних розмов, надій та сподівань.
Гарний будиночок. Граційний. Продуманий. Стояв у кутику кімнати. Ще чуть–чуть... Ще трішечки... Ще декілька поверхів. Ще балкон. Ще і ще... Може, мені забагато треба?
Гральні карти. Що може бути зрадливішим? Я не склеювала їх скотчом, не кріпила ізолентою, не пришивала одна до одної. Чекала чуда. "І в вирі бурі й непогоди стоятиме на диво всім народам".
"Який гарний будиночок"! засвітилися оченятка. І я дозволила маленькій дівчинці легенько торкнутися до будиночка.
"Який симпатичний..."
– Так, мені є чим гордитися.
"І я такий хоцю".
– Допомогти тобі такий побудувати?
Обережно! Не чіпай! Не треба! Та дитяча руця вже потягнулася до найяскравіщої карти, що була наріжним каменем будиночка. Піковий король опинився в її руках, а будиночок, мій будиночок...валявся купою непотребу в кутку.
Найулюбленішу, бубнову дамку, засипало іншими картами. Я її не шукала.
Стояла і плакала. І дивилася на безглузду купу карт, якими тішилася цілих чотири місяці і не могла стримати сліз.
Маленька дивилася розгублено і трохи винувато. "ти не ображаєшся?" , а "картинка така гарна..."
Як я можу на тебе ображатися? Йди з перед моїх очей, і забирай карту. Куплю собі іншу колоду. Я люблю тебе. Тому не ображатимуся. Проте... дозволь мені поплакати. Хай переболить.
Третій день лежить розбита колода мій будиночок. Переплакала уже. Але так тоскно то все прибирати. тож проходжу мимо, кинувши іноді випадковий погляд... будиночок...
Дівчинка прибігла нині з картою, розмальованою кольоровими фломастерами. Я вдала, що нічого не трапилося. Ідилія.
Будиночок... Чи треба було будувати його саме із гральних карт? Наступного разу (як свідчить практика, я завжди наступаю на ті ж граблі двічі, тому наступний раз обов'язково буде!)... наступного разу куплю сцеплер. у додаток до колоди карт. Сховаю будиночок за cкло і ніколи не впускатиму туди дітей.
Але там не буде весело.