Принижують нас мої брати
Fruvajczyk — 30/05/2013 - 11:43
Принижують нас, мої брати.
Ви чуєте? Нас гноблять, браття!
Усі багатства поховали в рундуки,
Й штовхають нас у бідності багаття.
Палає наш славетний корабель,
Що носить горду назву – Україна.
І всі багатства наших цих «земель»
Сенатори розграбували, лишивши нам одні руїни.
Всі шлюбки зайняті, вже вільних місць нема.
Рундук із золотом – замість людини.
Усі щури тікають з корабля.
Вже рульовий виходить із кабіни.
Наш капітан сміється на містку,
Бо людям відібрало мову.
Із відчаєм в очах, метаються вони по кораблю,
чекаючи із неба димного підмогу.
А звідки ж її взяти? Її не ма!
Майбутнє наше не залежить ні від кого!
Воно в руках, в мозолистих руках,
матросів, що гнули спину. А для чого?
Наш корабель вже тоне. Всі щури
І капітан, давно уже у шлюбках.
- Ви люд простий! Лишайтесь ви на кораблі!
Без мови, без минулого, без порятунку!
І що робити бідним морякам?
Спустити шлюбки всі на воду?
Самим стрибнути в полум’я і жар,
Та дати кораблю піти під воду?
Чи може їм вчинити бунт?
Не дати кораблю загинуть?
Підняти високо блакитно-жовтий прапор ,
Та вийти із давно набридлих злиднів?
В нас є мабутнє! Не існує долі!
В нас має бути єдність, що панувала між дідами,
Тільки у єдності здобудемо ми волю!
Ми Українці! Наш дух незламаний віками!
(с) Fruvajko - Вільна птаха