Полова
Черезова Варвара — 6/05/2008 - 10:19
Це проста аксіома: прийде забуття поступово,
Найсильніші імперії мають колись занепасти,
Наші душі достоту поділені нами ж на касти.
Віє вітер століть і здуває байдужо полову.
Та полова – це ми. І ні слова протесту, ні слова...
У волоссі не квіти, а чорні стрічки з оксамиту,
Цвинтар втіхи упевнено місто хитке поглинає.
Рафаель вже не янгол, а тільки вигнанець із раю.
Що зосталося в світі? Хрести і не тліючі плити.
Вмерти легко, ти знаєш. А спробуй-но, брате, пожити.
Кількість рецензій: 1
Середня оцінка: 8.00