Чи ти чужий, чи знов єдиний -
Не розумію вперто я.
Рахую до дзвінків хвилини,
Але лишаюсь не твоя.
Я знов пишу ці кляті строки,
І досі пам'ятаю сміх.
Але я не твоя, аж поки
На скроні нам не ляже сніг.
І в сивину не обернеться,
І не почуємо ми плач
Не наших діток, бо здається,
Що так і буде, ти пробач.