Збірка: Вибух
О, Україно!
Сум у душі.
Стискає горло розпач.
Невже ще сили є
Триматися достойно?
Вже кілька раз в житті
Отримав ніж у спину;
У час коли
Найбільше прагнув волі.
Що за негарна звичка у людей,
Блюзнірствовать до строку.
А прийде час –
Встромити гостре лезо,
У душу світлу,
Повную любові.
Кати,
Невольники,
Раби своєї плоті –
Готові йти на все
Заради кусня хліба.
Каліки хворі,
Вам поможе Бог,
Якщо хоч перед смертю проснетеся,
Від сну блюзнірського,
Отримавши гіркоту.
Ви циніки,
Невігласи сумніє,
Будьте людьми.
Допоки ще є час,
На прощення.
Бо потім пізно буде.
Одужає країна
Й добрі люди
Візьмуть верх
Над вами.
Засяють разом
Тищі душ прекрасних
На небокраї
Сходу дня нового.
І буде мир,
І буде правда в світі,
В пошані у людей.
12.01.10р.