Ранок в моєму баченні
Наталія Батигіна — 23/11/2011 - 19:33
Коли ранок непомітно і тихо прокрадається в нетрі мого сну ,я перебуваю у стані ще несвідомому, та тіло вже кричить: «Досить валятись і киснути!!» У голові доступ до мозку ще закритий, тому енергійні сигнали б’ються об черепну коробку, вгадуючи правильний код доступу. Сон, без коментарів та овацій, покидає мій головний відділ фантазії та свідомості, і підписує останні документи з нічної зміни. Відпрацювавши (а нічна зміна була насичена), він відчиняє двері, і нарешті з галасом та претензіями "денні працівники" займають свої робочі місця у відділах. Голова,здається, вже почала робочий день без запізнень - рівно о 8:00. Та от підрядні частини чомусь не встигають. Можливо, затори на дорогах і сигнали з головного офісу все ще в дорозі. Ось ,нарешті, замдиректор лівої та правої руки вже на місці ,тому репетуючому будильнику вже можна помовчати. Вриваючись в двері, гублячи інформацію, секретарка нижніх кінцівок реєструється на вході і за звичкою іде по чашку міцної гарячої кави. Крісло нарешті дочекалося зустрічі з її витонченою фігурою. Попереду важкий день, і лише кава примушує її думати тверезо, і відсилати правильні сигнали до мозку зі звітами координації рухів. Робочий день давно почався, а я тільки сповзаю з ліжка і набуваю образу свідомої людини.