Приреченість
Erla — 26/09/2011 - 13:41
Я живу тут, ти живеш там
сніг і дощі змінює сонце.
А навпаки, я не хочу так,
але це cтатися мусить.
Бачу собі в сотні дзеркал,
тіні повік на папері..
Бачу все чого навіть нема,
і не постукає в двері..
Мабуть піду і не вернусь...
десь у далекій країні,
ЗалИшусь я чи залишУсь.
за мною зачиняться двері..
Пам'ять мине, спогади теж,
все стане знову звичним.
Просто забути не вийде все ж,
на це ми довіку приречені....