Старі дуби...
Risa — 30/04/2008 - 13:07
Конкурс: Музика серця
***
“Не страшно, що кохання пішло.
Страшно, що воно пішло поволі.”
Ф. Саган
Старі дуби тримались до останнього –
й зірвались в просинь. Скільки тих років!
І цілувало небо Феофанії
В летючій тузі руки вітряків.
Уже було запізно для конвалії
І так далеко до грибів і груш,
Коли в кульбабках щастя налякали ми,
Що за серця хапалося чимдуж.
Той день аж бризкав силою - до заздрості
І в тінь тактовно відступив, коли
Собі додому ми по жменьці радості
І цвіркуна в кишені принесли.
Як він дражнився, склавши губи бантиком!
Всіх принців й коней звав лише на “ти”...
А дівчина на прізвище Романтика
Забула вранці крила одягти.