я хотіла від тебе дитину....
я хотіла від тебе хлоп"я...
я хотіла поруч кохану людину,
та почуття ти мої розтоптав!
я хотіла щоб дарував мені квіти,
і хотіла, щоб плазував біля ніг,
так, егоїсткою була!
хотіла, щоб любив більше всіх.
я любила тебе чарувати,
і любила себе дарувати,
і любила складати пісні...
та не чув ти чомусь досі їх...
я любила тебе як життя,
та не влаштувала його до пуття..
я втратила сьогодні душу,
та знайшла нову жадібну тушу...
ти для мене вже місяць є світом,
ти для мене вже місяць герой,
ти для мене є той кого люблю...
і дитину я ношу кого...
чи казати тобі, чи змовчати,
я не знаю тепер нічого...
другий місяць вже ношу дитину,
і не знає того ніхто...
не дізнається! вб"ю я дитину!
не дізнається! поруч Дніпро...
втоплю, коханий, я нашу дитину...
або швидше то зроблю аборт!
А що, коханий, як скажу?
Що, коханий, як знатимеш ти?
Почуття відродяться знову
і будемо разом знов ми?
Плануватимемо нову квартиру,
і куплятимемо дитячі книжки,
І співатимем колискову
Так, коханий, батьками будемо ми...
Планувала собі, будувала,
девять місяців пройшло, не сказала,
Народила синочка йому,
Ймення його дала....
Не зробила аборт,не віддала
Раз зустріла, привіталась,
про себе розказала,Петрика показала,
сказала, що то його дитя...
Здивувався колишній коханий,
більш двох років пройшло,
і дитя підросло.....
І заплакав гірко батько його...
Впав до ніг їй, благав дурість простити,
Обійняв він синочка, цілує,
Тішиться батько, тішиться мати,
Лиш дивується Петро молодий....
"Чом ти, мила, мені не сказала,
Що зростає у тебе дитя?
Я то думав, що почуття наші зникли,
А ти ....ти їх берегла..."