Монолог вдови
Марія Райська — 5/07/2011 - 02:02
Збірка: На одинці з душею
Ти знов такий сумний?
Навіть слова не сказав…
І погляд твій німий
На частини розірвав.
І я мовчала…
Кипіла у душі любов…
І те, що мала
Я не сказала знов.
А ти мовчиш…
Прошу, скажи хоч слово
І на душі залиш
Свій слід. Та тиша знову
Розбиває ту надію.
І серце так стискається від болю,
Я сльози стримать не зумію…
І лише благаю долю,
Щоб почути голос твій,
Тебе відчути знов,
І у пориві надій
До тебе йду, моя любов!
Ти знай: щаслива лиш з тобою.
Без тебе тут зовсім одна.
Пішов… Не взяв мене з собою,
А назад дороги вже нема.
Мовчиш? Мовчи, нехай…
Та прошу не йди,
Думок не покидай,
Де ти живеш завжди.
І не сумуй… Лиш жди.
Я вже іду. Всміхнись…
І будем разом ми,
Як були колись…