Хрещатик
Алісія Пардус — 7/05/2011 - 18:36
Збірка: Світове
Ах, Хрещатику рідний і ясний.
Кожний крок – в унісон стуку серця.
Тут щасливий водночас нещасний,
Очі – гірко-солоні озерця.
Ностальгії тужливої рана
Губи в лінію посмішки скривить:
Де сміялося перше кохання,
Тут чекає минулого привид.
Пригадає він гуркотом міста
Танго, вальси... а що було далі!
О любов моя! Перша і чиста!
Як ми мало удвох танцювали!
Ах, Хрещатику, вкритий ще настом.
З кожним кроком минуле палає
Все сильніше, поранене щастям,
Хоч його вже немає, немає.