Філіпп Грімбер «Небезпечна зустріч»
Annette Trouba — 4/05/2011 - 20:58
Філіпп Грімбер – знаменитий французький есеїст та психоаналітик, людина, що багато працює з дітьми хворими на аутизм та психічнохворими. «Небезпечна зустріч» (2009р.) – це третій роман автора в основу якого покладений його багаторічний досвід з психоаналізу та враження після подорожі в Ізраїль.
« В цій історії нема дівчат. Лише два хлопчики, тим не менш про них писати не легше. Звичайно, час від часу з’являлися одна або дві красуні, ненадовго затримувались і потім зникали […] Між цими хлопцями не було безглуздого суперництва, їх розлучило щось інше, щось, що було між ними з самого початку, але ніхто не міг сказати що це ». (ст. 11)
Як бачимо, Філіпп Грімбер з самого початку задає тон своєму романові: серйозний, проте щирий… З перших же слів нам вже стає зрозумілою головна ідея твору – дружба. Ця тема є близькою для всіх нас, і здається, що вона не потребує розвитку чи пояснень, навіть з точки зору психології. Але, те, про що пише нам автор у своєму романі не можна навіть уявити, адже це не просто історія про двох друзів – це злиття двох персонажів в один: Лу, оповідача, та його кращого друга, сором’язливого італійського хлопчика, які познайомились у парижському парку, будучи лише трирічними дітьми.
Лу та Мандо росли разом та щиро вірили в те, що нічого та ніколи не зможе їх розлучити. Вони любили одне одного так, як мати любить свою дитину, настільки ж палко та сильно, як тільки може кохати жінка… Їхня дружба була безмежною, інколи навіть надмірною та божевільною, а її причиною стала банальна зустріч двох маленьких хлопчаків, яких матусі водили щодня гратися до парку, зустріч, яку Філіпп Грімбер назве «небезпечною» через те, що вона стане занадто догорою для того, хто відкрився і поринув у неї більше, ніж допустимо і зблизився з іншим настільки, що далі не зможе жити без нього, не зможе бути вільним.
Лу переказує нам спогади зі щоденника Мандо: спільні дитячі ігри, захоплення, відкриття, перший сексуальний досвід, політику, спільні інтереси і навіть захоплення прогулянками по кладовищу і спіритизмом: « Тут описано все: нескінченні телефонні розмови, щоденні прогулянки, ентузіастичні відкриття, переживання пов’язані з першим коханням, спіритичні сеанси » (ст. 62). Але варто відмітити, що Мандо ніколи не записував погані спогади, так як це могло похитнути його дружбу з Лу.
Хтось може сказати, що ця історія занадто ідеалізована і у певній мірі він буде правий. Але її аж ніяк не можна назвати банальною. Лу та Мандо – два дзеркальні образи, образи сильного та слабкого, вірного та легковажного. В цій історії один персонаж допомагає не просто розкритися іншому, він допомагає пізнати йому себе.
Мандо подарував Лу свою дружбу, присутність, вірність, чого не зміг отримати від свого друга у повному обсязі. Звичайно що такі сильні почуття які плекав у собі Мандо, потребуєть великого терпіння, вміння прощати та забувати, та у Лу таких сил не було, тому з часом їхня дружба похитнулась, по дзеркалу, в яке вони дивились та бачили ідеал пішла тріщина, яку вже нічим не можна було заклеїти чи навіть замаскувати.
Життя не стоїть на місці, діти дорослішають, і згодом мають обирати свій шлях. Так Лу починає цікавитись психоаналітикою, а Мандо віддає перевагу праву та економіці. Тепер для Лу зустрічі з другом починають втрачати той першопочатковий сенс, в його житті з’являється багато нових знайомств та захоплень, яким він відтепер надає перевагу. Він починає рідше бачитись з другом, а іноді просто не приходить навіть побачитися з ним. І ця розлука згодом покаже, що насправді значить слово «дружба» для кожного з них. Мандо віддав їй занадто багато, він занадто залежав від Лу, і ця залежність, ця абсолютна відданість стала причиною тріщини не тільки дзеркала, вона стала причиною більш серйозного розколу – розколу особистості Мандо. Нажаль Лу помітив це занадто пізно, коли вже нічим не міг допомогти другові і йому залишалось лише спостерігати за тепер вже психічнохворим пацієнтом, що поринув у спіритичні марення і віддалився від реального світу.
Проявом яких слабкостей стали симптоми психічних розладів героя? І як міг Лу їм зарадити? Кого з них після цього слід назвати слабким, якщо Лу, то чому тоді захворів не він? А може саму дружбу по своїй сутності можна назвати хворобою чи гірше того, божевіллям?
В кінці роману Лу постійно задає собі питання: «Ким він був для Мандо увесь цей час»? Безперечно він був кимось більшим, ніж другом – він був його опорою і підтримкою, він був тим, заради кого він жив, тим, хто тримав його у цій реальності, а його відсутність призвела до того, що Мандо поринув у інший світ, ірреальний, оніричний, він перейшов на іншу сторону існування – у задзеркалля. На це ж саме питання відповідь Лу дає його вчитель – Жак Лакан: « Всі стільці мають по чотири ніжки, але є й такі, що мають всього лише три. Не виникає ніяких сумнівів, що таким стільцям не вистачає однієї… » І тоді Лу зрозумів, що весь цей час був 3 ніжкою стільчика Мандо і саме вона не давала впасти його другові.
«Небезпечна зустріч» – це книга про нездатність людини оцінити любов ближнього і невміння взаємно відповідати на такі почуття; книга про нездатність людини впоратись зі стресами, зрадою, докорами сумління, невдачами, нерозділеними почуттями; книга, що говорить про невміння відпускати людей і розв’язувати собі руки, про невміння бути вільними. Ця історія викликає такі почуття, як сум та жаль, але в той же час вчить нас наскільки важливим є бути відповідальним перед собою та перед оточуючими.
«Небезпечна зустріч» – це роман, що безумовно дивує і викликає безліч запитань, на які читач сам повинен знайти відповіді.
Роман Філіппа Грембера показує які результати можуть мати ті чи інші почуття та емоції, його можна назвати психологічним аналізом людини. І безумовно він заслуговує на повагу і достойну оцінку завдяки своїй інтелектуальності та гуманізму.
Ця книга також особлива тим, що її хочеться перечитувати, хочеться ще раз і ще раз віднаходити ключі до твору, хочеться до кінця встановити логічні причино – наслідкові зв’язки.
«Небезпечна зустріч» – книга, що подобається або ж ні. Та в будь-якому випадку, враження від неї – гарантовані.