ПРОСТО ТАК...
JULIA KAMINKO — 14/04/2011 - 14:49
За вікном весна. Снігу вже й не видно. Та холодний, пронизливий вітер пробирає аж до кісток. Як восени. Я так довго чекала сонця, що не можу себе заставити одягнутися тепліше. Ходжу вулицями міста і мерзну. У навушниках звучить знайома музика. Сонячні окуляри зовсім відгородили мене від зовнішнього світу. Не помічаю його. Просто, не хочу помічати. Вже і небо затягло хмарами. Збирається дощ. От і перші краплини. Такі холодні. Зірвалися з неба…