Пластмаса
Юджин Коленковський — 25/01/2011 - 02:33
Синдром абсолютної
свободи,
Фобія вічної
самотності.
Нас тепер штампують
зоводи,
А ми сліпі від
гордості.
Пусті пластмасові
тіла,
І на кожного свій
штрих-код.
Усього тепер вчить
новий мессія,
А ми кладемо його
пігулки у рот.
Замість рефлексів-
інстинкти.
Замість емоцій-
програма.
Лягаємо спати,натискаємо
"вимкнути",
І перед очима чорно-біла
панорама.
Закладають нові дерективи у
наші чіпи!
Дають у руки гвинтівки-
йдемо вбивати!
Сміємось...Кохаємо...Живемо
ніби!
Та насправді-це ілюзія...закінчилась плівка...виходжу з системи...