* * *
Ігор Кир'янчук — 15/01/2011 - 09:57
Збірка: Сягаючи в безмірну далечінь
і серпанковий обрій не вовтузивсь
коли пускав до небозводу сон
і вітер сивий навіть не пручався
коли пірнав до хвилі урагану
і арфа не заплакала струною
коли усохли цвинтарні квітки
і річка не розбіглася водою
коли дзвенів мороз на срібнім плесі
нікчемні ми втікали наче зайці
від вовка кровожадних почуттів
й над урвищем забутого кохання
попалися в сильце облудних слів…