Цар звірів
Шаранський Васи... — 20/12/2010 - 18:46
Спочатку не було нічого, тільки темрява. Тоді вирішив Бог створити світило. Промовив слово і утворилося сонце. Сонце світило та навколо не було нічого. Тоді знову промовив Бог слово і виникла земля. Вона була пустою. Тоді промовив Бог ще слово і зявилися різноманітні дерева та трави. Та всеодно відчувалася пустка, адже не було істот, що могли б рухатися та спілкуватися між собою. Тоді сказав Бог: «Хай зявляться тварини!» Так виникло різноманіття живих істот. Тварини почали конфліктувати між собою, нападати один на одного, вбивати та відбирати їжу. Тоді вирішив Бог втрутитися, він винищив частину рослин і утворив пустелю, аби показати, що в разі якщо між тваринами не припиниться хаос Він їх знищить. Злякалися тварини і вирішили обрати собі царя. Зібрали вони нараду і почали думати кого ж посадити на трон. «Я буду царицею!»- засичала змія. Добре, погодилися всі. Змія стала царювати. Та вона була дуже хитрою і підступною істотою, окрім того плазувала на череві. Не сподобалося її панування звірам. Зібрали вони знову нараду і вирішили скинути з трону гадину. Миша сказала: «Змія нападає на нас, окрім того не гоже цариці плазувати.» Владу змії було зкинуто і царицею після зборів стала миша. Наступило панування миші. Та вона всього боялася і не змогла втримати трон. Тоді знову зібрали звірі нараду. Вирішено царем стане кабан. Наступило царство вепра. Та він часто був вимащений, тому що порпався в болоті в пошуках поживи. Звірі вирішили, що не личить так поводитись царю. На слідуючій нараді було вирішено царем стане лось, адже він має корону і природжений правитель. Наступило царювання лося. Він довго панував тваринами, але хитра змія не могла примиритися з тим, що колись втратила трон, вона за всяку ціну хотіла помститися звірам. Підстерігши коли лось скинув роги вона скликала звірів і засичала: « Дивіться, дивіться, цар згубив свою корону, а, що ж це за цар який не має атрибуту влади!» Царство лося завершилося після даного інциденту, але корону змії повернути не вдалося. Владу отримала сова за свою мудрість. Та вона більше опікувалася птахами і відповідала за повітряні простори. Знову зібрали звірі на нараду і сказали: «Хоч сова й мудра та не бути їй царем!» Так залишилися звірі без царя. Знову розпочався хаос. Тоді вирішив Бог наказати тварин ще один раз, він заморозив частину планети. Злякалися звірі, що планета може перетворитися на пустку, частина якої буде знаходитися під пануваням холоду, а інша частина під пануванням страшної спеки. Що ж робити заметушилися звірі. Зібрали вони раду старійшин, яку очолили мудра сова та лукава змія, адже її хитрість могла стати в нагоді. Почали вони думати де ж взяти собі царя. І звернулися до Бога за допомогою. З небес зявилася абсолютно гола істота. Вона стояла на чотирьох лапах і ревла. Ця істота була величезних розмірів, а тому вселяла неймовірний страх. «Це мій подарунок вам!»- почувся голос Богаз небес. Після чого вдарила блискавка і не подалік запалав кущ. Всі звірі стрепенулися, вони були неймовірно налякані і вже навіть пагано метикували. Дехто навіть забувся чому він прийшов на нараду. «Що це за істота і хіба вона може бути нашим царем!»- обізвався осел, який напевне перший прийшов до тями після неймовірного шоку. А можливо він і не відчув і ні якогого шоку. Істота розлютилася почувши ці слова. Вона підбігла до осла схопила його своєю могутньою пащею і кинула в бік. Осел відлетів на певну відстань і впав. Ось тепер він злякався насправді. Осел ледь звівся на ноги і застиг неначе статуя. Він не знав що йому робити і куди бігти, а тому продовжував стояти як вкопаний. Думаючи, що в разі якщо він почне тікати ця страшна істота наздожене його і розірве на шматки. А життя осла було йому дуже дорогим і прощатися з ним він аж ніяк не збирався. Істота продовжувала ревіти. Звірі не могли второпати що ж відбувається. «Я і є ваш справжній цар!»- заревіла дивна істота. Вирішили звірі, що треба прийняти подарунок Бога. Адже в разі відхилення пропозиції їм прийде кінець. Істоту назвали левом. Як і личить царю її вдягнули по царськи. Корону заміняла величезна грива, яка й надавала леву царського вигляду. На кінці хвоста була китиця. Наступило царювання лева. Його правління було бездоганим, він вирішував всі питання які виникали в звіриному царстві. Домівка лева знаходилася в печері, там було дуже комфортно й добре.
Одного разу, до царя звірів звернулися птахи, які не могли вирішити між собою конфлікт. Адже орел був найдужчим серед них, а тому часто нападав на інших птахів і ніхто не міг знайти на нього управу. Лев не зміг упоратися з завданням. А тому зібрали звірі нараду знову і вирішили скинути його обравши собі нового царя. Нарада відбулася поблизу левиної печери. Зібралися всі. Змія не могла втримати радості і подумала: «нарешті повернеться моя влада.» Зібралися всі тварини і почали по черзі виголошувати промови. І тількино мало бути виголошене рішення про зняття лева з царя блискавка знову вдарила з небес і як тоді, багато років назад, запалав кущ. Розпочалася пожежа. Нараду звірів було завершено всі почали тікати хто куди, лев залишився царем, а вогонь продовжував поглинати все на своєму шляху. Звернулися звірі до Бога, просячи в нього спасіння. Тоді з неба полився рясний дощ, він затушив пожежу.Наступив довгожданий спокій, все почало відновлюватися та деякі питання залишалися не вирішеними. Знову зібрали звірі нараду. Змія як завжди намагалася повернути собі владу. Та мудра сова, щоб не накликати гніву Бога сказала: « лев залишається царем, але, щоб він був повноправним царем і окрім суші міг вирішувати будь які питання як на суші так і глибоко під водою ми надаємо йому крила та плавники.» Тепер лев став справжнім, повноправним царем. Він отримав величезні крила з допомогою яких міг високо ширяти в небесах та плавники, що давали йому змогу пірнати глибоко в воду. Наступило справжнє панування. Ніхто не міг сховатися від справедливого суді.
Одного разу прилетів до лева орел і сказав: «леве, ти такий могутній, можеш швидко бігати, високо ширяти в небесах, та пірнати глибоко в воду, а дай мені хоч на декілька хвилин відчути маленьку частку твоєї влади, позич випробувати на собі твої крила.» «Бери, спробуй!»- заревів лев. Орел зняв свої крила, відкинув їх осторонь, надягнув левячі і полетів в небо, та так швидко, що за ним тільки блисьнуло. Злякався лев, що втратив свою владу в повітрі, зрозумів хитрий задум орла та було пізно. Скинув він плавники, схопив крила, які залишив орел, вирішивши, що з може за допомогою них догнати його, але не так все просто. Крила були замалі і не змогли підняти тіло лева в небеса. Лев розлютився, він кинувся до плавників, аби зберегти хоч владу в воді. Та за ними також простив слід. Хитрий кит винирнув з води схопив плавники і зник в водних просторах.
Так втратив лев свою владу в повітрі і воді. Орел став царем повітряних просторів, а кит став царем води. Та ніхто не наважився забрати його гриву- символ царської влади серед тварин на землі. Лев і досі чекає, що колись хитрі орел та кит повернуться і повернуть йому атребути абсолютної влади.
Та не все так просто. Розлютився Всемогутній, що не дотрималися тварини порядку і все одно вирішили зробити все по своєму. Промайнула блискавка. Пролунав грім. З небес зявилася абсолютно гола істота, яка здавалася не захищеною і стояла на двох ногах. В руках вона тримала камяний ніж. Почувся голос з небес: «Звірі, слухайте Мене, ви завжди шукали собі царів, але так і не змогли знайти між собою злагоди, будь хто з вас може назвати себе царем: орел чи кит, але не дослухалися ви до Мене, тому Я посилаю до вас справжнього царя, який буде панувати вами, ця істота, що стоїть перед вами і є ваш справжній цар!» Засміявся осел. Розлютилася істота на двох ногах підбігла до нього і з допомогою ножа зняла з осла шкіру вдягнувши її на себе. Злякалися звірі, ще більше ніж тоді як зявився лев. Цю істоту назвали людина. Так вона стала господарем на землі й до цього часу панує, обробляючи і захоплюючи все нові й нові землі, які колись належали тваринам. Адже справжній цар звірів зовсім не лев, а ЛЮДИНА.