Чорний ворон
Avida_Dollars — 1/12/2010 - 23:20
Ти плачеш? Ні?
Чи ти смієшся?
За гроші радо продаєшся?
Чому ти стогнеш уві сні?
Жалкуєш? Може, ти згадала
Своє минуле, інший світ?
Чи, може, ти душі політ
Відчула, як колись страждала?
Була ти іншою, була,
Цвіли ромашки, білі зорі,
Ти мов літала, та в неволі
Кривою стежкою у полі
Твоя дорога пролягла.
Брела і падала, вставала,
Криваву помсту уявляла…
Та вже не хочеш крові їх,
А ти смієшся, та не сміх
Із уст твоїх – мороз і холод,
Могила в серці, чорний ворон
Летить увись, а хто згадає,
Як рідну хату покидає
Невинна білая пташина,
Наївна, злякана дитина.
Ти не дивись у очі ті,
То не дитина, то – диявол,
Він спокушає – гроші, слава…
Пророчить гори золоті.
Із вуст сповзає чорна кобра,
Кусає в серце – ти не вмреш,
Чужі ти душі забереш,
Ти не боїшся, ти хоробра,
Давно вже душу продала.
Чого ж боятися – скажи,
Ти маєш силу – то біжи
Туди, де доля повела…
А ти прокинулась… Наснилось?
Страшна дитина, сатана…
Отруйна гадина, змія…
Чому ж так злякано забилось
Твоє серденько? Біля ніг
Щось темне, чорне обкрутилось,
Слизьке, холодне – і не сміх
Із уст твоїх – мороз і холод
Злітає ввись. Біжи, лети…
Отруйна кобра – то твій ворог,
А чорний ворон – то є ти.