Неочікувано до мене потрапила книга Юрія Харченка «Трое в лодке не стесняясь собаки» і ненадовго звеселила мене тим, що належить до сатиричного й гумористичного жанру, якого, як мені видається, дуже мало в нашому депресивно-шизофренічному світі, а якісного гумору так і поготів…

Але не довго я радів… перше оповідання «Поездка в Израель» видалося мені доволі непоганим… але всі інші – це по суті клони, так само про євреїв, про всяку непристойність і пиятику…. Ще коли не знаєш тих інтернетівських жартів з яких ці оповіданнячка сформовані, то може бути смішно, іноді було смішно і мені, але переважно в голові вертиться думка: десь я вже це чув.

Оповідання «Эхо планеты» – новости» узагалі суцільний баянізм, не знайшов в ньому якогось справді хорошого і смішного нового жарту, який би вже не знаходив десь в мережі.

Загалом що ще можна сказати про збірку… хотілося б більше унікальності, та й загалом навіть якщо і компіляції інтернетівської гумористичної думки з авторським інтелектом, то якоїсь різносторонньої компіляції, бо так читаєш книжку, ніби різні оповідання, а враження, що одне і те ж, тож автору можна побажати творчого гумористичного зростання, а читачам… якщо ви десь їхатимете в електричці чи часто протираєте штани в різноманітних чергах, то ця книжечка допоможе вам скоротати час.