5 хвилин
Terpsihora — 11/10/2010 - 16:23
А ти колись задумувався над тим чи існують ключі від серця?! Як би було простіше жити якби ти насправді знав про що думають люди?! Що вони відчувають? Що вони хочуть сказати...але бояться правди! Лякаються тієї правди, тієї одкровенні що є в їхніх серцях. Немає людина такої сміливості щоб повністю відкритися, показати хто вона є насправді, не боячись осуду. Не кожен може розказати що в нього коїться на душі, що його турбує, що заважає вільно дихати і насолоджуватись життям. Хоча, насправді, легко розказати свою "наболілу історію" про нещасне життя першому зустрічному. Не віриш? А марно. Хоча я знаю, ти робив це нераз. Адже так легко розповісти усе випадковому перехожому. Ти йому розкажеш усе на духу, тобі стане легше, а він через 5 хвилин усе забуде. Забуде, тому що у нього і так багато проблем, нащо йому і ще й твої. Він посидить, послухає, потім щось скаже, встане і піде своєю дорогою. Але ж як і йому б хотілось вилити комусь душу, полегшити свої думки, але він тобі не розповість, тому що у тебе свого багато і думати ще про чиїсь проблеми у тебе не те що немає сил, а і морального бажання. Ось ти і закінчив свою історію, подякуєш за те що тебе вислухали, вибачишся за затриманий час, з полегшенням зітхнеш і підеш своєю дорогою з легкою посмішкою на вустах. А як же ж він? Твій випадковий знайомий...Він ще буде сидіти на лавці у тихій алеї парку поряд із залишеними тобою проблемами і думати яка ж ти бідна і водночас щаслива людина. Посидить, подумає ті ж 5 хвилин, і його проблеми будуть здаватися йому дріб'язковими поряд із твоїми. Хіба ж це не дивно? Він встане і помаленько піде, але не твоєю дорогою, а в протилежну сторону. Чому? А тому, що на тій лавці, на тій алеї він залишив свої проблеми поряд з твоїми, і пішов у інший бік шукати щастя, пішов у нове життя, життя без проблем, без лицемірства, без брехні... Можливо це мрія? А що ж тоді, якщо це реальність???