Риба
Наталя Жданюк — 2/10/2010 - 18:13
руки простягаю, слухаю голос
меланхолія як тире
ти ще не зовсім перегоріла
щось всередині тліє-живе
В одне сьогодні можна згорнути все світло
та не встигну народити рибу
слабка та ледве розквітла
на встелену холодну кригу
птахи спокути глушать своїми крильми
тільки очі ніколи не брешуть
тільки очі насправді це ми
трохи більше чи менше
якшо виключать гарячу воду
Скоро кров перестане текти
Холод з'їст і отруїть собою
Божевіллям лишишся ти
Наша риба мертва й невічна
Від метеликів слід розчинився
Хворобливі ілюзії січня
не подужала б цілі століття
Шукати твої двері
Вабить і відштовхує знову
Де немає звуків-підказок
Де сама є собі ворог