Домашні лиця
sadcow — 7/08/2010 - 21:53
Домашні лиця, що вони бачать з вікон коли їм не спиться,
не сидяться з пультом на дивані, з книжкою в кімнаті ванній,
заслоняють штори, закривають кватирки помічаючи тільки зірки,
рахують вони ліхтарі чи ні, помічають потенційних вбивць,
самогубців, їм цікаво чого навпроти ще не гасне світло,
чого сьогодні таке тихе літо, хто ж це викинув обручку в траву
зі словами, якими словами? п’ять років по тому знесли цей будинок,
в кішки з мого під’їзду не стало дому, після її двічі лякали собаки,
а риба була тріскою в’ялою, м’якою, якою я пам’ятаю цю вулицю
відображаю на склі кімнати, замалювати тротуари з вати,
не рахувати вогні, не збирати інфо перехожих, на медведів схожих,
сумних, вибігти в шкарпетках і шортах пожаліти жартом, варто
уявити емоцію отриману гострими римами, маніпуляторами,
стали ми, вдалими, варто зняти фільм “сильний ” і сказати
що кожен з нас божевільний чи від усього вільний і вони побіжать
розказувати перехожим хто вони насправді і вони покидають
свої справи заради тижневої забави а по закінченню дії повернуться
до безвідмовної своєї надії, їх бог скаже – займіть будь-ласка свої місця
і пристебніться, схаменіться. Повільно змучені зітханням вони
візьмуться за в’язання кохання пахання виховування піклування
мордування приниження виживання.