Акваріум.
Анна Фіалка — 19/06/2010 - 17:32
Збірка: Зупиніть Землю ….я зійду...
Присвячено моєму минулому.
-Красиво чи не так ? – спитав він мене зі очима розцяцькованої дитини, яка насолоджується новою примхою..
-Ну звісно,Віталіку -відповіла звично і стримано(я вміла бути стриманою хоча ,б на людях)
-Ти тільки подивись !-продовжував він –
-Я купив його так дешево і він дуже гарно підходить до інтер*єру моєї кімнати(я тут же згадала ту кімнату і той інтер*єр..напевно кращого місця на землі для мене як його кімната не було..Світло-лілова з гарними тюлями …і тепла –тепла .Скромне ліжко біля стіни ..мої і його фото на стелі…комп.. купа лахів на шафі в шафі і під нею…ми там були не в онлайн.
…ні все було культурно кава шоколад фільми..вечірки..легкі поцілунки і зустрічання сонце разом)
-Я купив туди 5-тьох рибок і тепер він для них як дім. Давно про такий мріяв ..тиж мені сама колись розповідала, що акваріум заспокоює..- я похитала головою на знак згоди..(часом коли я мовчала-було дуже рідко, я хитала головою в такт розмови ,що було дуже вигідно як на мене ..ні! я не мовчала через те ,що мені не було чого сказати я просто мовчала ..)
-Анирь,ну чуєш..ти на якій планеті?-усміхнувся..
-Я, як завше на нашій-усміхнулась..він лагідно нахилився до мого лиця(обожнювала його духи вони були терпко-морські..)і доторкнувся моїх губ ледь –ледь ..
-Анирь…ти не рада?-спитав ,з надією на те,що я скажу (рада ,звісно)..- очікував моєї відповіді як суду за злочин..я не могла не сказати того, що він хотів це було для мене просто не припустимо!
Мій Віталік..моє ураганне диво, що розтрощило моє життя на двоє на «до-після».Він був приборкувачем моїх злив ,бурь і ураганів навіть цунамі вмів звести до штилю..
Віталік..а головне слово мій…Ну так ,часом він був грубим ..часом не стримано -наглим ..але я на це не звертала уваги ..він красиво зашпакльовував мої рани і вмів підбирати слова..говорив мало..але як говорив то я слухала двома вухами.Бо я могла говорити ночами і днями а він би слухав і слухав ..коли він засинав під мої розповіді(до речі всі правдиві і всі з мого життя під назвою «Шукач пригод 2»)то я зразу ж вмощувалась біля нього і мене било хвилею такого щастя напевно якби не було його поруч мене б нею й змило..Коли я зранку прокидалась(10 пропущених від мами _)мене чекала кава і записка:
Анирька!)
Кохання ,мене відірвали від тебе земні справи...
Буду о 11 ..
Дорозкажеш мені те ,на чому я задрихнув …
Обнімись..
Твій Я
(я могла з заплющеними очима ще на зовсім не охололому від його тепла ліжку процитувати кожне слово)
..Його дратувала моя не визначеність ..це для нього було не витримано….він і так приручив мене вдосталь, а тут ще й бажав повного контролю..
Часом мені казав -
- Не розумію твоїх вибриків чому ти така? - дивився осудливо ..
просто наскрізь…ніколи перший не просив пробачення ..краще сказати взагалі не просив, просто приходив і все ставало –окей..
Ревнував до стану биття посуди …не бив бо не мав під руками ,але якби була то би бив..
Не ходив нікуди..( крім свого навчання) ..вдома тобі було краще-ти був вазонний..
А я так хотіла піти з тобою кудись за руки і цілувати тебе біля Оперного театру чи десь на Високому Замку…
Не бажав…
Ти рідко мене цілував лише випадках «коли дуже треба»
Я для нього була надто «публічна» .. завше казав мені
-Ну як там можна завше кудись бігати ,шось робити. Навіщо тобі це? Тобі мало мене? Чи там де ти ходиш є хтось цікавіший за мене*???
Тортура каторга давати на …ТАКЕ відповіді…
Тоді відповідь виривалась плачем і поцілунками...я хотіла заклеїти йому рот і не відпускати нехай все йде…
Хотіла все покинути…кар*єру ..друзів… хобі..
Щоб тільки ти ..кава і записка..
(Ти ж був на таке не здатен..)
Пісня енного скандалу ти завше вів мене до моєї в*язниці і як я не благала тебе зачекати ,не йти,ти був не зворушений ,ти був фортецею…я дивувалась звідки в тобі моєму, стільки жорстокості і злості…
Ти не вмів жертвувати собою заради мене..
Бо коли інтереси торкались тебе ти зразу ж займав позицію. –«ну що ж так то так»
Але я тебе кохала це більше ніж все.. тому після довгого мовчання я відповіла
- Звісно рада. .це ж просто акваріум і рибки - він відхилився від мого лиця і обняв мене за шию.. у другій руці він ніс те все добро..
Ми йшли по осінньому Львову і ти мовчав і я була не надто говіркою..
Ти запросив мене на вечірку.. в себе вдома :
- Маля –сказав щиро –приходь до мене в 19:30 буде Андрій з Олею ще пару наших знайомих ..буде класно подивимось фільм…розвіємось .ну ти будеш? -
Хотіла відмовити вперше за рік хотіла сказати ні…але не змогла залежність сильніше за мене -
- Буду ,любий-ледь чутно пробурмотала я..
- От і добре –чмокнув мене в щоку і пішов залишивши мене на роздоріжжі..
Він завше мене отак залишав …я звикла…
Вдома перевернула гардероб ..вдягнулась, як каже мама, по-людськи і вирушила на маршрутку. .ой як же хотілось що б вона не приїхала ..але ні закон підлості діє і рівно 19:30 я була в нього вдома…привіталась з його дешевими друзями ,які зраджували і кидали його не раз ,але він на це забивав і обурювався коли я говорила:
- Віталік ну навіщо тобі оце дрантя ?-
його реакція:
- Ти не розумієш! Вони мої друзі! На цьому розмову завершено Ань.
Вони знали кожну подробицю наших стосунків…хоч я просила ні навіть благала його …не казати…для мене в нього мало слів для них…забагато…
Гидко ….я почувалась оголеною ..і коли я про це йому говорила відмашки були 3-х типів:
-Перестань..
- Не роби з мухи слона..
-Я сказав лиш дещо решта вони випитали….я ж не можу вони-дузі..
А я хто ?....
Обпльована обговорена обмащена ..отака я сиділа в куточку і дивилась на нову його цяцьку акваріум..
Річ не в коханні не в палких словах а в повазі….
Він жартував з своїми дружками на різні теми ..їхні дівки тупо обговорювали якийсь сер*ял а я ..почувалась ..о так!! рибкою в його акваріумі….
Тепер мене осяяло …це не було палке кохання до мене ..(шкода) це були відчайдушні спроби зробити мене рибкою в його акваріумі …Він приручив …він закривав ..він обмежував. .він не терпів…він не цінував
Я миттю встала і пішла до дверей…дивно але серцю було зовсім не боляче я залишила свою любов до нього на дні того акваріуму…так.. не заперечую буде боліти пізніше нестерпно…але краще вже нехай так…
Я тихо (щоб він не почув)відкрила двері.. і виплила з акваріуму втекла … в океан
Ти не довго парився через втрату ..зараз маєш тиху і спокійну рибку яка виконує все що ти хочеш ти далі дусишся в своєму акваріумі…
А я ? ну що я?
Я шукаю моря для пристанища.. ..щоб не померти в наповненому до щенту людському океані…